Описание
Липчаны (укр. Липчани) — село на Украине, находится в Могилёв-Подольском районе Винницкой области.
Население по переписи 2001 года составляет 647 человек.
Почтовый индекс — 24022.
Телефонный код — 4337.
Занимает площадь 2,3 км На мальовничому Поділлі є невелике село Липчани. На карті, звичайно, такої назви не знайти, але точку можна визначити, бо знаходиться на стику Чернівецької області і Молдови, що межують по р. Дністер з Вінницькою областю. Невисокі гори Волино–Подільської височини відступають тут від Дністра, утворюючи долину в 50 км2. Цю долину посередині перетинає маленька річка Караєць, яка є лівою притокою Дністра.
Із розповідей старожилів тут колись було два села: Гречани – на північно – східній стороні і Кривчани – на південно – західній. Перше на віддалі близько трьох кілометрів від теперішнього села, а друге – одного кілометра. В селі Гречани була самостійна церква, а тепер видно лише три кам’яні хрести на цвинтарі, який належав с. Гречани.
У с. Кривчанах знаходився монастир, але письмових документів і синодів про село і монастир не збереглося. З плином часу із цих двох сіл утворилося село Липчани, жителі якого поселились по обидві сторони р. Караєць, яка протікала лісом, в котрому росло дуже багато лип. Звідси й походить назва с. Липчани.
По праву сторону Дністра лежить с. Василівка Чернівецької області. Якраз проти р. Караєць знаходиться Сабарський Яр – границя України і Молдови . за переказами старожилів цей яр в давні часи був границею володінь Польщі та Туреччини.
Долина Дністра була ще в епоху первісного суспільства заселена, про що свідчать сліди стародавніх тимчасових стоянок.
Такий слід виявлено і на нашій долині, недалеко від нашого села, під сусіднім селом Нагоряни в здоровенній скелі є залишки трьох печер , в яких виявлено знаряддя праці епохи раннього палеоліту. Існує догадка, що трипільське поселення було і в районі нашого села.
Колись наше село входило до складу Київської держави, а після її розпаду – до Галицько – Волинського князівства.
Після занепаду князівства території, на яких знаходилося і наше село, відійшли до Великого Литовського князівства. Поділля, в тому числі і наш район, були віддані князем Ольгердом своїм родичам Коріатовичам. Після Люблінської унії (1569р.) територія нашого села відійшла до Польщі. Багато лиха зазнали наші предки в той період від набігів татар і турків.
Дещо пізніше село наше стало належати м. Бару і називалося ще Барськими хуторами. Потім село перейшло у власність поміщика Каштеляна, який сам жив у м. Кам’янці - Подільському . Згодом він продав село Станіславу Олександровичу Комару, у якого в 1840 р. його купив поміщик Залєвський. Після смерті поміщика с. Липчани перейшло у спадок його синові Сигізмунду Залєвському, який володів селом до самої революції 1917 року. Коли до влади прийшли більшовики, Залєвський виїхав до Польщі.
Населення було в основному уніатське, а пізніше об’єдналося з православною церквою. Церковний літопис згадує прихожанина Трохима Тарнавського, що був церковним старостою і дуже набожним християнином. Його стараннями була побудована в приході кам’яна дзвіниця, на яку він пожертвував 225 рублів, і дзвін вагою в 12 пудів, куплений ним за 160 рублів.
У 1825 році населення було: 663 особи чоловічої статі і 636 жіночої, а дворів – 138. Селяни в основному хлібороби, але між ними були й такі, що займалися промислами: візники, купляли і продавали худобу, сплавляли плоти на Дністрі. Ярмарки в селі ніколи не було, заводів також. Врожаї хліба були тільки при сприятливій погоді, бо земля давала малі врожаї
У жовтні 1891 року розповсюдився сипняк і великий голод у 18 губерніях Росії. В селі 14 вересня провели перший збір пожертвувань для голодуючих. Було зібрано 14 рублів 90 копійок. У цьому ж році почала поширюватись страшна хвороба – азіатська холера. В селі також хворіли на холеру, і було навіть 3 смертних випадки.
У 1902 р. в селі проживало 1390 чоловік.
